МИРНИЙ ВОЇН

МИРНИЙ ВОЇН

Знайомтеся. Це – луганчанин, а нині, вже майже три роки як лучанин, – Геннадій Щербак. Він той, хто знає чи не найбільше подробиць, які невідомі загалу, про те, що відбувалося на Сході України на початку збройного конфлікту і, що там відбувається до сьогодні.

Геннадій сидить у своєму кабінеті до пізньої ночі ледь не щодня. Все порпається у новинах минулих 2014-го та 2015-го року й вишукує краплини інформації з українських, проросійських і сепаратистських сайтів. А раптом, там з’явиться якесь обличчя, хтось назве нове ім’я, вдасться розпізнати тіло вбитого? Такі запитання турбують явно не кожного українця, навіть в умовах стану війни із країною-агресором. Геннадія ж ці питання не покидають уже впродовж, майже, трьох останніх років.

«Коли ситуація загострилася, я зрозумів, що нас можуть шукати. Так і трапилося. Наші сусіди повідомили, що невідомі озброєні особи приходили до нашої квартири та шукали мене. Нам пощастило, що ми з сім’єю жили на орендованій квартирі, а на тій, де приписані, лише зберігали речі. Я тоді зрозумів – треба їхати звідси», – згадує черговий карколомний період свого життя Геннадій.

Сім’я із чотирма дітьми зібрала те, що попало під руки, і миттєво виїхала з Луганської області. Щербаки спершу їдуть до Києва, кілька тижнів живуть в Броварах і, на запрошення знайомого у Луцьку їдуть на Волинь.

 

Щербак розповідає історію одного волинського бійця, (прізвище приховане з етичних міркувань – авт.), в прізвищі якого декілька разів зробили помилку. В результаті він перебував дуже довго у полоні, натомість решту поступово визволяли. Наразі, Геннадію стало відомо, що той боєць перейшов на бік сепаратистів і, навіть, там одружився. Тепер він ремонтує військову техніку по той бік фронту.

Волонтер ділиться спогадами, що на початку цієї роботи ніхто не сприймав його справу надто важливою. Він пропонував свої доробки і волонтерство луцьким організаціям, які займаються темою АТО, групі Рубана та йому подібних. Всі розуміли цінність цієї інформації, але ту ціну, яку вона має зараз, не розумів навіть сам Геннадій.

«Ми вводимо в базу навіть ту інформацію, яку наразі не вважаємо цінною. Так часто буває, що щось відбувається і цінності ніякої в ньому ніхто не бачить. Сьогодні ця інформація не важлива, бо важливості у ній ніхто не бачить, а згодом вона стає дуже важливою. Так, проходить час, і пазл складається. Ми розуміємо, що зробили правильно».

Інформація накопичувалася, і з нею потрібно було щось зробити. Згодом Геннадій Щербак йде із Координаційного центру, щоб створити для цієї справи громадську організацію, яку назве – «Мирний берег».

 

Автор – Марія Доманська, 

фото – Марії Доманської

та з facebook-сторінки Геннадія Щербака

Громадське Волинь

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *