Прес-конференція “Зниклі безвісти під час війни”

30 серпня в Всеукраїнському прес-центрі Українського національного інформаційного агентства “Укрінформ” відбулась прес-конференція на тему “Зниклі безвісти під час війни”. Як Україні їх відшукати?», а також найкращі способи його впровадження з урахуванням міжнародного досвіду.

 Взяти участь у дискусії було запрошено Геннадія Щербака – Голову ГО «Мирний берег». Серед інших спікерів: Ірина Геращенко – народна депутатка України, Уповноважена Президента України з мирного врегулювання конфлікту в Донецькій та Луганській областях; Олександра Дворецька – виконавча директорка Благодійного фонду «Восток-SOS», організатор заходу; Альона Луньова – менеджерка з адвокації «Центру інформації про права людини», один із співавторів Закону;

Учасники обговорили ситуацію зі зниклими безвісти внаслідок збройного конфлікту, зазначили переваги Закону України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти”, а також найкращі способи його впровадження з урахуванням міжнародного досвіду. Однак, попри безперечно позитивні кроки прийнятті державою в напрямку розшуку безвісно зниклих осіб – Голова ГО у своїй доповіді висловив критичні погляди, які різняться з абсолютно позитивною оцінкою Закону його авторами, а також великою кількістю новинних медіа. Нижче наводимо повний текст (укр. версію) доповіді Голови «Мирний берег», до того ж, у якій зазначено приклад із життя рідних безвісно зниклого військовослужбовця, який не було озвучено під час прес-конференції у зв’язку з часовим обмеженням. Цей приклад відображає дійсний стан проблем, які виникають під час пошуку зниклих безвісти та ідентифікації тіл.

«З 2014 року ми займаємося розшуком безвісно зниклих осіб та документуванням порушень прав людини в зоні збройного конфлікту Протягом діяльності ГО до нас поступило 5000 звернень від близьких рідних та членів сімей безвісно зниклих осіб. Станом на сьогодні, відповідно до зібраної нами інформації, у нашій баз дані, безвісно зниклими обліковується 1288 осіб. Також ми спілкуємось з родичами зниклих безвісти, шукаємо свідків подій. У нас уже є кілька справ, які ми виграли в суді. Знайшовши свідків, ми довели факт загибелі без знайдення тіла.

Прийняття Закону про правовий статус, зниклих осіб (надалі – Закон) є безперечно позитивним кроком у напрямку впровадження міжнародних стандартів, що має сприяти обліку, розшуку та соціальному захисту таких осіб.

Однак, на нашу думку, прийняття найдосконаліших законів, впровадження передової практики не забезпечить позитивного результату, якого так очікують близькі рідні та члени сімей зниклих безвісти осіб, а саме: встановити місце знаходження рідного та/або дізнатись правду про його долю. Прийняття цього Закону не вплине на роботу органів, уповноважених на розшук осіб, зниклих безвісти, на прийняття ними процесуальних рішень, проведення слідчих дій (наприклад допит свідків, призначення комплексної судово-медичної експертизи, надалі – СМЕ), від яких напряму залежить ефективність пошуку. Крім того, ч. 3 ст. 17 Закону визначає обов’язок здійснювати розшук за слідчими.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону, Комісія може здійснювати моніторинг виконання заходів щодо розшуку осіб правоохоронними органами, однак інструментів (механізмів) впливати на ефективність розшуку в Комісії немає. Все як і раніше залежить від слідчого, від належного здійснення своїх повноважень, відповідно до вимог КПК, а також його особистих моральних якостей. Крім того, функцією нагляду за дотриманням законів під час досудового розслідування за фактом безвісного зникнення особи (чи викрадення особи) у формі процесуального керівництва здійснює прокурор, який, до того ж, уповноважений приймати процесуальні рішення та надавати вказівки слідчому. Однак, з нашого досвіду, робота слідчого, прокурора у кримінальному провадженні не відповідає критеріям ефективності.

 За час нашої роботи, працюючи з потерпілими в рамках кримінальних проваджень, порушених за фактом безвісного зникнення їх близьких, членів сімей – ми обґрунтовано можемо стверджувати, що чинним КПК уповноважені особи (слідчі, прокурори) забезпечені достатнім процесуальним інструментом, з-за допомогою якого можна максимально зібрати інформацію про долю зниклих безвісти осіб, яка, щонайменше, зніме нервову напругу серед рідних, а також відшукати безвісно зниклих осіб, або ідентифікувати їх у разі смерті.

 Яскравим прикладом, що ілюструє проблеми, які виникають під час розшуку осіб в рамках кримінальних проваджень – є справа зниклого безвісти старшого солдата  40 БТрО – Міщишина Віталія Анатолійовича, який зник 27 серпня 2014 року при виході з «Іловайського котла». За результатами ДНК експертизи  винесено постанову про впізнання особи трупу. Однак, братом зниклого, слідчій подано ортопантомограмму зниклого (панорамний знімок щелепи) з її описом, яка засвідчує ряд розбіжностей з зубною картою тіла, з яким встановлено генетичний збіг. Крім того, заявлено про ряд антропологічних розбіжностей: прижиттєвий ріст та вік зниклого відрізняється від встановленого експертизою тіла.   Попри це, у 2015 році прокурором незаконно відмовлено в проведенні порівняльної експертизи, а слідча яка ініціювала експертизу булла відсторонена. Прокурор, не будучі експертом, встановив, що розбіжності не дають сумніватись у висновках молекулярно-генетичних експертиз. Крім того, прокурор надав оцінку вибірково, проігнорував чи не помітив ще одну розбіжність…
 У 2018 році брат зниклого звернувся до слідчого судді про призначення комплексної СМЕ, попередньо отримавши відповідь з Дніпропетровського Бюро СМЕ  про готовність провести таку експертизу. Однак суд відмовив у задоволенні клопотання, не надав жодної оцінки доводам та доказам потерпілого, мотивував лише своє рішення одним реченням, що проведені ДНК експертизи не викликають сумнівів.
 Водночас, під час судового засідання, судом встановлено, що слідча не зробила необхідних процесуальних дій для оцінки поданих доказів потерпілим. Але, в Ухвалі про таку оцінку, а ні словом…Але це ще не кінець порушень, що безпосередньо впливають на розшук.
 Зокрема, не досліджено особисті речі тіла, яке пропонують забрати рідним та які, за невстановлених обставин, зникли. До відома: для бійців 40 БТрО були виготовлені іменні футболки, на яких було зазначено їх позивні. В акті експертного дослідження тіла є фотографія  задньої сторони футболки і відсутнє фото лицьової сторони, на якій би мав бути відображений позивний Міщишина В.А. «Манкі».
 Брат зниклого щодо ситуації, яка склалась, зазначив: «Я прийму будь-яке рішення комплексної СМЕ, але при таких суттєвих прижиттєвих розбіжностях зниклого з тілом, яке ідентифіковане за результатами ДНК експертизи – я прийняти не можу!

На жаль, такі випадки не поодинокі. Як правило рідні збирають інформацію щодо зниклого та передають слідчому. Проте така інформація не отримує належної процесуальної оцінки та відповідних дій. Відповідно до ст. 40 КПК, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Однак законодавством не передбачено реального покарання слідчого за неефективне розслідування. Порушення обов’язку проводити ефективне розслідування відповідно до рекомендацій Комісара Ради Європи , має кваліфікуватись як кримінальне правопорушення. Притягнення слідчих, прокурорів бодай до дисциплінарної відповідальності у даній категорії справ (розшук осіб, зниклих безвісти, викрадених) нам невідомі.

А відтак, ефективність роботи Комісії залежатиме від затвердженого Кабінетом міністрів України Положення про її діяльність, у якому, насамперед, мають бути передбачені чіткі правила, взаємні обов’язки, усіх органів, уповноважених на облік та розшук осіб, зниклих безвісти.

  1.  На нашу думку, на основі зібраної інформації щодо конкретного випадку зникнення особи, Комісія має бути наділена правом надавати рекомендації органам, відповідальним за розшук особи, ініціювати проведення таких заходів, що забезпечать ефективність пошуку. З огляду на кількісний експертний склад комісії – це може бути дієвим інструментом для пошуку осіб.
  2. Крім того, відповідно до міжнародних стандартів при створені дієвих національних механізмів належну увагу слід приділити створенню умов, що сприяють обміну інформацією, включаючи можливість роботи на умовах конфіденційності. Розробка порядку співпраці Комісії з громадянами, які володіють будь-якою інформацією на умовах конфіденційності, поза сумнівом дасть позитивний результат. Очевидно, що довіра громадян до органів національної поліції вкрай низька, і навпаки репутація новоствореного органу ще не заплямована. Об’єктивно можна розраховувати, що громадяни охоче понесуть таку інформацію до Комісії, якщо надати їм відповідні гарантії, запропонувати умови співпраці, які викликатимуть довіру.
  3. Також вважаємо, що комісія повинна мати у своєму розпорядженні такі ресурси, як лінія екстреного телефонного зв’язку та форму звернення через вебсторінки, для родичів і свідків з метою реєстрації зниклих без вести осіб, збору інформації, і розшуку можливих місць поховання. Особливо це хороший інструмент для людей, що знаходяться на не підконтрольній Україні території.

.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *